Любишь ли меня ты, мама ?!
Задаёт вопрос сынок:
- Ну конечно, даже, если,
я усталой валюсь с ног !
И любить меня ты будешь,
Если взрослым стану я ?
-О, конечно ! Всех дороже -
Будешь ты, твоя семья !
Даже, если мне откроет,
Мой Спаситель Небеса,
То тебя, с любовью буду -
Ждать на Небе, у Отца !
Ты сыночек милый помни,
Что и мне нужна любовь...
Если старенькой я буду,
Помнить обо мне изволь...
Мама, милая, святая -
Не забуду я тебя !
Лучше всех на белом свете,
Ты родная, для меня !
Дай Господь, чтоб это было,
Как написано в стихе !
Мамы помнили о детях,
Детки мам любили, все !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Как дважды два - Людмила Солма *) Примечание:
Мой добрый мир и прост, и ясен –
Как день и ночь, как дважды два.
И каждый трепет в нем прекрасен,
Как зов и песня торжества.
(Валерий Перелешин)
Фотоиллюстрация взята из Интернета -
авторство, к сожалению, мне не известно
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
