Я піймав себе на думці, що в нас все якось виходить добре. Ми ніби ведемо себе, наче не існує смерть, хвороб та зла, яке нас оточує. Якщо придивимося до коментарів, то побачимо якійсь світ, якій зовсім не є реальним. У цьому світі все добре. Є Добрий Бог, ангели, святі. І зовсім нема нічого такого, що може принести якусь злу частинку у цю картину.
Ми увесь час намагаємося втекти від реальності у цей “добрий” світ. Інколи нам це добре вдається, інколи не дуже.
І саме в цьому мені здається певна трагедія, проблема. Ми втрачаємо щось дуже важливе. Ми втрачаємо зі своєї уваги Того, Якій став тілом, Якій перетерпів страждання.
Виходить дивним чином, що Бог приходить до нас у цю долину темряви та недолі, а ми намагаємося втекти звідси. Ми все робимо для того, щоб не бути тут.
Ми намагаємося закрити у своєму гетто. Бути лише зі своїми. Створити якійсь свій альтернативний світ. А якщо нам це не вдається, то ми принаймні намагаємося створити цей світ у себе в розумі: не бачити зла, не бачити того, що діється навколо нас. Жити так, наче навколо не панує гріх та зло.
А Євангеліє починається з того, що навколо все погано і саме заради цього приходить Спаситель. Спасати можна лише тих, які гинуть. Якщо ми закриваємо очі на те, що ми гинемо, то і не зрозуміємо заради чого і від чого нас треба спасати.
Дивно, що ми саме намагаємося створити цей світ за допомогою віри в Бога. Саме віра в Христа стає тою стіною, яка відділяє мене від інших. Замість того, щоб бути з іншими, йти до них, ми вибираємо шлях ховатися.
Чого ми боїмося? Чи не того ми боїмося, що ми насправді не віримо? Чи не здається нам наша віра настільки слабкою, що достатньо того щоб зустрітися навіть з малим злом, щоб вона зламалася і зникла?
Чому ми закриваємо очі на зовнішнє зло і вже не бачимо того, що це зло в середині нас? Що зло не тільки ззовні, що воно настільки вкралося в наше життя, що живе в нас. Тоді як ти скриєшся від того зла, яке в тобі?
Прочитано 10853 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Феноменология смеха - Михаил Пушкарский Внимание!!! Это не смешно - чисто психологическое исследование.
Например - "Комизм реализуется при тех же условиях, где возможно игровое поведение.
Сфера юмора значительно шире. Суть юмора – подметить комическое и остроумно это отразить. Иными словами, юмор выводит комическое из мира игры и вводит его в мир остроумной – творческой художественной мысли. В сатире, например, или иных жизненных обстоятельствах, может быть уже «не до смеха», но юмористическая остроумная критика здесь может быть к месту.
Юмор – это интеллектуальный и культурный аспект комического. Или можно сказать, это комический аспект художественного отражения и мысли".
"Юмор уступает таким истинным видам творчества, как музыка, изобразительное искусство, театр, литература. Несмотря на то, что юмор может включать в себя театр, литературный талант, и также требует развитого интеллекта, он ограничен в своём жанре и не имеет столь высокой жизненоважности.
Юмор - это комическое остроумие. А комизм - это шутка, шутка - это игра, а игра - это веселье, соревнование, интеллектуальное упражнение.
Юмор, действительно, не оставляет после себя такого впечатления, как иные произведения искусства и иные виды человеческой деятельности.
При всей своей сентиментальности и часто, оригинальности, юмор остаётся тривиальным явлением.
Тем не менее сам юмор - это наша повседневность, это окружающая нас жизнь, это наши отношения, наши социальные институты и жизнь в настоящем".
