Мінливе усе на землі нашій грішній.
Така вже хитка й непостійна земля.
Та голос лунає Спасителя ніжний —
І в горі, і в радості втіха моя.
Роки відлітають. Засніжені скроні
Тобі нагадають майбутні жалі,
Що ти тимчасово в життєвім полоні, —
Покинеш життя ти, як всі на землі.
Та в нашому серці надовго, напевно,
Залишаться дивні дороги земні.
Згадаємо всі ми пісні, що натхненно
Співали ми разом, співали ми разом.
І дружно в далекі ті дні.
Це гріх у цей світ приніс біль розлуки.
Від нього у світі незгоди й біда.
Від нього страждання і розпач, і муки,
І різні бунти, і уся марнота.
І все ж у пітьмі, як промені світла,
Нам Бог спілкування святе дарував.
Щоб кожна душа, наче квітка розквітла,
Нам зустріч у вічності Бог обіцяв.
Та скоро, вже скоро Спаситель у славі
З цієї землі забере усіх нас,
Відійдуть всі смутки, відійдуть печалі,
Співати ми будемо разом у славний той час.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Против Троицы. (2008) - Сергей Дегтярь Это произведение рождалось тогда, когда я переосмысливал догмат троицы и хотел верить только в Единого Бога - Вс-вышнего. Я думал, что не могу и не хочу больше оставаться в противоречиях и не хотел разделяться в христианстве. Это было, наверное, подготовкой к тому, что в дальнейшем мне придётся покинуть христианство, чтобы не страдать за одних и не быть в противоречиях с другими. Ведь известно всем, что в христианстве много течений. Одни признают Бога в единственном числе, а другие - во множественном. В пятидесятничестве я впервые задумался кому нужно молится, а кому не следует. Но, так получалось, что я молился то одному, то второму, то третьему. Каждое из лиц претендовало на свою исключительность и божественность. Я боялся обидеть то одного, то другого, то третьего. Во мне была путаница. Я хотел, чтобы Бог был единственным, но, христианство преподносило непонятное учение о трёх лицах, но одном Боге. Я не хотел противоречий. Я думал, что должен быть Единственный Вс-вышний, но мне говорили, что Отец и Сын и Святой Дух - равны во всём, поэтому Я молился им, а не Ему. С 1996 года по настоящее время я изучил практически все конфесии в христианстве. Я двигался к Богу в познании всех трёх и в результате этого прошёл немало учений. Мне всё это так надоело, что сейчас я не хочу более думать обо всём этом.
Я больше не хочу говорить о Троице и лицах в ней. Мне нужен лишь один Вс-вышний. Пусть Он будет моим оплотом спасения в этом мире.
Я покинул христианство и больше не хочу в него возвращаться. В нём много противоречий. Лучше уж ощущать себя не знающим ничего, кроме Христа распятого, как говорил ап. Павел.